Безпека туристів в горах
Рекомендації щодо організації і проведення
самодіяльних некатегорійних туристичних походів у Карпати
Затверджено розпорядженням голови облдержадміністрації від 04.05.2006 № 262Загальні поняття.
Походи (подорожі) – це заходи, пов’язані з пересуванням людини в природному середовищі за допомогою будь-яких технічних засобів чи без них із пізнавальними, оздоровчими, спортивними та іншими цілями.
Самодіяльний туризм базується на самоорганізації туристичних подорожей. Туристи самі розробляють чи вибирають існуючий маршрут походу та забезпечують себе в дорозі всім необхідним.
Якщо організатором подорожей є заклад освіти, то вони проводяться відповідно до Правил проведення туристичних походів, експедицій та екскурсій з учнівською і студентською молоддю України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 06.04.99 р. № 96.
Спортивні самодіяльні походи (категорійні і ступеневі) проводяться згідно з Правилами проведення змагань туристичних спортивних походів. Самодіяльні некатегорійні походи (надалі – походи) у Карпати слід організовувати і проводити з дотриманням нижченаведених правил:
1. Комплектування групи:
1.1.Туристичні подорожі в горах (пішки, на лижах, гірських велосипедах) повинні бути тільки груповими, що дозволить забезпечити взаємодопомогу учасників на маршруті. Кожна група повинна мати керівника.
Рекомендується такий кількісний склад групи:
- мінімальний – 4 чол.; оптимальний – б чол.;
-максимальний – в залежності від досвіду учасників, але не більше 30 чол. В останньому випадку призначається заступник керівника групи.
Бажано, щоб усі учасники групи були приблизно однакового віку і мали відповідну фізичну підготовку.
В похід вихідного дня допустимо брати дітей (чужих), не молодших 8 років, у дводенний – з 10 років, багатоденний – з 12 років. До лижних та велосипедних походів у горах допускаються діти, починаючи з 14 років. Діти, молодші за вказаний вік, можуть брати участь у поході тільки разом із батьками або особами, що їх замінюють та несуть відповідальність за їх життя і здоров’я.
1.2.Керівник групи повинен:
- бути не молодшим 18-ти років;
- мати досвід участі не менше як у двох походах, аналогічних за складністю з тим, у який він збирається вести людей;
- володіти елементарними навиками надання долікарської допомоги.
Керівник групи несе, відповідно до чинного законодавства, відповідальність за життя та здоров’я учасників групи. Слід пам’ятати, що досвід керівника, його авторитет, знання ним маршруту є гарантією безаварійності походу.
2. Підготовка до походу.
2.1. Вибір маршруту залежить від рівня підготовки, можливостей учасників, конкретних умов місцевості і мети, яку учасники походу поставили перед собою. Головна вимога при виборі маршруту – це його безпечність.
2.1.1. Необхідно знати, що існують певні строки при проведенні туристичних походів у Карпати, яких слід дотримуватись:
для пішохідних походів – з 15 квітня до 15 листопада;
для лижних походів – з 15 грудня до 31 березня.
Інколи вони можуть змінюватися в залежності від реальних клітматично-погодних умов у регіоні.
2.1.2. При розробці плану проходження маршруту керівнику групи слід:
- отримати консультацію працівників гірської пошуково-рятувальної служби, особливо щодо лавинонебезпечності району походу;
- підготувати картографічний матеріал;
- розробити запасний (скорочений) варіант маршруту на випадок хвороби когось із учасників чи погіршення погодних умов;
- організувати підготовку учасників туристичної групи.
2.1.3. Розрахунок швидкості пересування.
Спочатку потрібно визначити загальну відстань, яку необхідно подолати за весь похід, і визначитись, чи можливо реально її подолати. У пішохідній подорожі необхідно розрахувати проходження 15-20 км за один день. Для поступового входження у потрібну спортивну форму слід планувати менші навантаження на початку маршруту, поступово збільшуючи їх до кінця походу.
В гірських походах час на проходження маршруту (без затрат часу на відпочинок) визначається шляхом сумування затрат часу на рух групи по горизонталі (3 км/год) і підйом по вертикалі (0,3 км/год). Тривалість спуску (по нескладному маршруту) складає 0,75 км/год від затрат часу на підйом. На рівній місцевості темп руху можна прискорити (при цьому частота пульсу не повинна збільшитись більше, ніж у два рази), а на підйомі вгору швидкість пересування слід обов’язково зменшувати. До обіднього привалу необхідно проходити 2/3 відстані денного переходу.
Оформлення маршрутних документів. Якщо похід проводить організація, то необхідно оформити маршрутний лист. Форма маршрутного листа затверджена постановою виконкому Федерації спортивного туризму України від 22.04.2002 р. (www.fstu.org.ua). У нього вносяться відомості про всіх учасників групи, схема маршруту з вказівкою про засоби пересування на відповідних ділянках, час його проходження, запасний маршрут. Після закінчення подорожі маршрутний лист повертається в організацію, яка його видала. Керівник групи обов’язково повинен мати документ, що засвідчує його особу.
Спорядження.
Від якості та наявності спорядження залежить не тільки безпека, а й здоров’я туристів. Відповідальність за підготовку групового спорядження несе керівник групи.
Особисте спорядження учасники походу готують самі, бажано за списком, наведеним у додатку. Групове спорядження розподіляється керівником групи. Це дасть змогу взяти все необхідне і в той же час уникнути ситуації, коли деякі туристи завантажують наплічник тільки особистими речами (часто зовсім непотрібними), не залишаючи місця для групового спорядження. Все особисте спорядження повинно важити не більше 5-8 кг.
Самопочуття в поході, в першу чергу, залежатиме від якості наплічника і взуття. Слід категорично відмовитися від різного роду брезентових рюкзаків, які постійно займають за спиною туриста горизонтальне положення, дотримуватись загального правила пакування наплічників: тяжкі речі – вниз, м’які – до спини, не прив’язувати до наплічника відра, каструлі тощо.
Взуття є найважливішим елементом особистого спорядження туриста, тому до його підбору слід віднестися якнайсерйозніше. Ні в якому разі не можна брати нове взуття, воно повинно бути розношене, це захистить від натирань. Бажано, щоб черевики були на розмір більші за звичайні (в лижних походах – на два розміри). Найкраще у похід брати черевики на підошві типу “трактор”, оскільки вони мають жорстку підошву і добре зчеплення з ґрунтом. Перед походом шкіряне взуття необхідно просочити жиром чи іншою водовідштовхуючою сумішшю з наступним незначним підігрівом. Влітку як запасне взуття можна взяти кросівки.
Збираючись у похід, навіть за найкращої погоди, не забудьте взяти вітрозахисний костюм (він займає дуже мало місця), шерстяні светр та шкарпетки, шапочку і (обов’язково) поліетиленову накидку від дощу. Майте на увазі, що парасоля в горах від негоди не захищає. Кожен дорослий повинен мати з собою сірники в захищеній від вологи упаковці.
Ремонтний набір, як і аптечку, береться по 1-му комплекту на групу. У складі аптечки обов’язково повинен бути еластичний бинт.
2.1.4. При підборі продуктів харчування, в першу чергу, необхідно звернути увагу на терміни їх зберігання, оскільки від цього безпосередньо залежить ваше життя і здоров’я.
Кількість продуктів визначається тривалістю походу, його складністю (витратами енергії), складом групи (на дітей менша кількість, ніж на дорослих). Бажано брати калорійні продукти, що дозволить зменшити їх об’єм і вагу. Швидкість приготування з них їжі теж має неабияке значення. Завжди потрібно мати недоторканий запас із розрахунку на 1 день, що повинен складатися з продуктів з тривалим терміном зберігання. Замість хліба в комплект “нз” рекомендується брати сухарі.
Якщо на маршруті зустрічаються населені пункти, то можна, з дотриманням заходів безпеки, проводити закупівлю молочних продуктів і овочів у населення. При складанні меню доцільно передбачити влітку 3-разове гаряче харчування, а у лижному поході – 2-разове з “перекусом” замість обіду. Для втамування спраги найкраще брати фруктові сиропи або їх екстракти і розводити їх остудженою кип’яченою водою. Вживати напої слід тільки на привалах. Пам’ятайте, що вода зі снігу чи льоду спрагу не втамовує, оскільки в ній відсутні мінеральні солі. Найкраще на такій воді зварити чорний чай і вживати його нецукрованим.
Увага! Алкоголь в поході без потреби не вживати. В похід можна брати чистий спирт, який вживати тільки при переохолодженні (50 г) і для розтирання або дезінфекції.
3. Правила безпеки перед виходом із населеного пункту (або з притулку).
3.1. Керівнику групи необхідно:
- ознайомитися з прогнозом погоди на найближчі кілька днів;
- ретельно перевірити наявність спорядження, продукти харчування, аптечку, переконатись, що стан здоров’я у всіх задовільний;
- ознайомити всіх учасників з можливими небезпеками на маршруті і причинами нещасних випадків;
- повідомити аварійно-рятувальний загін або органи місцевого самоврядування про вихід групи на маршрут.
3.2. Неприпустимо виходити на маршрут за дуже несприятливих погодних умов:
- протягом трьох днів після великих снігопадів (більше 50 см опадів) або при явно вираженій лавинній небезпеці;
- в сильний туман, дощ;
- при дуже низьких температурах.
4. Правила безпеки при пересуванні в горах.
Пересування повинно бути не поодинці, а груповим. Останнім у групі має йти досвідчений турист. Не допускайте розподілу групи.
Темп руху і частота зупинок повинні відповідати рівню підготовки учасників, умовам місцевості і погоді. В будь-якому випадку рекомендується робити зупинки на 10-15 хвилин через кожні 45-50 хвилин руху. Першу зупинку слід зробити через 15-20 хвилин з метою забезпечення відповідної терморегуляції організму (зняття зайвого одягу), перевірки відсутності натертостей на ногах тощо.
Обов’язково сповільнюйте швидкість руху на підйомах, причому орієнтуватися необхідно на фізичні можливості найслабших учасників.
Переправлення через річки зі швидкою течією і глибиною більше 0.7м здійснюйте тільки зі страхуванням. Не допускайте купання в гірських озерах чи річках, де є ризик втопитися.
Не скорочуйте шлях за рахунок безпеки, особливо взимку, оскільки можна підрізати сніговий схил і потрапити в лавину.
Не пересувайтеся в тумані чи у темноті. Це допомагає уникнути втрати орієнтації, зриву з карнизу тощо.
Не піднімайтеся (не спускайтеся) по вузьких жолобах, де є ймовірність зсуву каменів.
Уникайте скельних ділянок на маршруті. Пам’ятайте, що навіть на нескладні скелі вилізти можна без мотузки, а спуститися без неї вниз неможливо. Через недотримання цього правила трапляється більшість нещасних випадків.
Не сходьте з маршруту без особливої потреби. Регулярно звіряйте напрямок руху за картою і компасом.
Якщо ви заблукали і немає можливості розбити надійний нічліг, то краще повернутися знайомим шляхом назад.
При сильному дощі чи граді слід зупинитись і перечекати непогоду, але не робіть цього під одиноко стоячим деревом, на узліссі або на березі водойми.
При русі в сильний мороз стежте, чи не з’явились в учасників групи ознаки обмороження.
Не допускайте спуску з крутих сніжних схилів на целофанових мішках, оскільки це може призвести до серйозних травм (наприклад, копчика) або ж зриву в прірву.
При пересуванні по крутому схилу (засніженому чи трав’янистому) бажано мати льодоруб чи лижні палиці, які можна, при необхідності, використати для самозатримання.
Завчасно повідомляйте керівника групи про погіршення стану здоров’я.
В аварійній ситуації не панікувати, посилити дисципліну, діяти організовано.
При необхідності, за допомогою слід посилати двох найбільш підготовлених учасників.
На ночівлю зупиняйтеся завчасно (за 1-2 години до настання темноти).
Відлучення, навіть на стоянці, допускається тільки з дозволу керівника.
При виборі місця для нічлігу пам’ятайте, що не можна ставити палатки біля крутих схилів, під скелями або одинокими деревами, над обривами чи біля річки, в якій можливий підйом води, на вершині гори, де може вразити блискавка. Поряд не повинно бути сухих чи підгнивших дерев, які можуть бути повалені вітром.
Пам’ятайте, що найчастіше причиною аварійних ситуацій стають суб’єктивні фактори, основними з яких є: недооцінка небезпеки, що таять у собі гори, неуважність, переоцінка власних можливостей, недисциплінованість (особливо – вживання алкоголю) і неорганізованість учасників, недосвідченість керівника групи, прийняття неправильних рішень.
Крім цих правил, слід дотримуватися і правил протипожежної безпеки:
- не залишайте непогашені вогнище, сигарету чи навіть сірник, оскільки це може викликати лісову пожежу;
- не застосовуйте для освітлення палатки свічку чи інші засоби з відкритимвогнем.
Бережіть природу. Не залишайте після себе на стоянках сміття (його необхідно закопувати), не забруднюйте водоймища. Ведіть себе тактовно по відношенню до місцевого населення. Бережіть пам’ятки історії та культури.
Додаток
до рекомендацій щодо організації і проведення самодіяльних некатегорійних туристичних походів у КарпатиПерелік спорядження для дводенного походу
І. Особисте спорядження:
Наплічник
Спальний мішок (в теплу пору року – ковдра)
Килимок (з пінопласту чи іншого теплоізоляційного матеріалу)
Накидка від дощу
Куртка (вітрозахисний костюм)
Комплект запасної одежі (теплої) – спортивні штани, сорочка, светр
Комплект нижньої білизни
Спортивна шапка (влітку – панамка, “блайзер”)
Взуття: взимку – зимові черевики з підошвою тилу “вібрам”, влітку – літні черевики, бажано мати запасне взуття (кросівки)
Шкарпетки (шерстяні і бавовняні) – два комплекти
Рукавиці теплі (взимку), навесні і восени – тонкі
Миска, ложка, горнятко
Фляга для води
Ніж (тільки для дорослих)
Сірники, ліхтарик (тільки для дорослих)
Туалетні приладдя: рушник, мило, зубна щітка, бритва, гребінець
Затемнені окуляри (обов’язково для зимових походів)
Документ, який засвідчує особу (паспорт, посвідчення, учнівський чи студентський квитки тощо)
Годинник
Набір продуктів (відповідно до розподілу керівником групи)
Кишенькові “нз” продуктів (шоколад, сухофрукти)
II. Групове спорядження:
Палатка
Тент або поліетиленова плівка на палатку
Посуд для приготування їжі
Сокира
Рукавиці для роботи біля вогню
Свічки
Медична аптечка
Ремонтний набір (нитки, голки, шило, шматки тканини, шкіри)
Компас (2 шт.)
Карти місцевості. Рекомендуються карти М 1:50000
Фотоапарат
