«Горда красуня Сивуля» – багатоденний маршрут
Автори маршруту Василь Гутиряк – гірський гід, фундація «Карпатські стежки» та Оленка Гринчишин , фундація «Карпатські стежки»
с. Осмолода – г. Висока (1803 м) – г.Ігровець (1804 м) – перевал Боревка -хребет Сивулі – г. Велика Сивуля (1836 м) – г. Мала Сивуля (1818 м) -полонина Рущина - урвище Пекло – с. Максимець
Довжина маршруту: 41 км Тривалість: З дні Сезонність: травень-жовтень
Кожна гора має свій характер, свій настрій, свою енергетику. Гори живі і сповнені мудрістю віків. Цей маршрут – дорога на зустріч з гордою і красивою горою, ґоноровою й непростою. Сивуля (1836 м) – найвища вершина Ґорґан. Не всіх вона підпускає до себе відразу. Любить придивитися, випробувати, заманити… Блисне гордим поглядом і вже не відпустить…
День.1 с.Осмолода – г.Висока – г.Ігровець – перевал Боревка
Відстань – 16 км, час ходи – 7 – 8 год.
Маршрут починається в с.Осмолода. Він промаркований, це буде комбінація червоного й зеленого маркування, яке допомагає туристам у мандрівках стежками Східно-Карпатського туристичного шляху. Незважаючи на це, слід не втрачати пильності й пам’ятати, що в горах не можна бути легковажним! Простих маршрутів не буває.
Розпочинаючи похід, на талан, переходите мостами через дві красиві річки – Молоду та Лімницю. На першому мості через Молоду не втримаєтеся від фотосесії. А після 1км дороги підвісний місток через Лімницю додасть гарного настрою й виведе до серпантинів підйому на хребет Матагів.
Підніматися доволі комфортно, висота набирається стрімко. У «віконечках» поміж деревами можна поглянути згори на Осмолоду. Коли стрічка серпантину закінчиться, Ви трішки перепочинете на майданчику з видом на Канусяки і красивою ґорґанською кам’янистою стежиною помандруєте далі. Вона вестиме хребтом, поміж мохами й чорничниками, повз залишки старих окопів, що нагадають, якими непростими місцями Ви подорожуєте. На 8 км маршруту буде стара хатина під г. Високою, яку в травні 2010 р. було перекрито волонтерами фундації «Карпатські стежки», і тепер вона люб’язно може прийняти Вас переночувати. Неподалік є джерело-криничка: водою наповнюється залежно від сезону. Цю воду бажано фільтрувати й обов’язково кип’ятити.
Коли ж Ви вирішили продовжити мандрувати, то наступним місцем для ночівлі буде перевал Боревка. Та до нього ще далеко, 8 км. Виходячи з лісу, потрапите в царство жерепу (альпійської сосни): дорога прочищена й проходить ніби у зеленому тунелі. Однією з перших вершин, яку можна побачити над жерепом, буде г.Середня (1638 м). Чим вище будете підніматися, тим більше захоплюватиме краса навколо. Почнуть зустрічатися вибудувані з каміння бліндажі, викладені з цекотів (кам’яних розсипів) укріплення. Перед вершиною Високої вліво серпантинами відійде стежина до полонини Середньої (2 км), від якої можна піднятися на г.Середня (1км) або зійти маркованими маршрутами до сіл Кузьминець (10 км), Гриньків (11км) чи Гута (10 км). Гори Висока (1803 м) та Ігровець (1804 м) – «сусідки». Висока – стрімка й делікатна, Ігровець – розлогий і масивний. Маркований маршрут траверсує ці вершини, а на переході між ними відкривається гарний вид на с.Гуту. 
З Ігровця та на спускові з нього – ефектний ракурс хребта Сивулі, за ним – хребет Ґорґан. Спуск з Ігровця – до перевалу Боревка (16-й км маршруту), що затишно розташувався між горами. Тут сходяться марковані маршрути: зелений – до Гути (13 км), жовтий – до Різарні та Осмолоди . На Боревці достатньо води й дуже зручне місце для табору, щоб добре відпочити перед підйомом на хребет Сивулі.
День 2. Перевал Боревка – хребет Сивулі – г. Велика Сивуля – г. Мала Сивуля – полонина Рущина. Відстань – 9 км, час ходи - 6 год.
Дещо затяжний підйом у лісі, і через 2,5 км. Ви виходите на першу вершину хребта – г.Боревка (1695м). Можлива втома залишається позаду, коли бачиш цю стрімку лінію хребта, відчуваєш енергетику гірських пасем навколо. А попереду – манить і кличе Сивуля!
Дорога лежить ніби поза часом. Усе частіше зустрічаються відгуки Першої світової – колючий дріт химерним павутинням проглядається на цекотах, сховища, укріплення, вибудувані з каменю. Цілий оборонний комплекс зберігся на г.Лопушній (1694 м, 20-й км маршруту). Досхочу походивши цим музеєм просто неба, можна продовжити шлях, залишилося зовсім небагато.
Очевидно, гори допомагають: стрімкість останнього злету долається легше, ніж очікується. Ніби велетенськими сходами крок за кроком підіймаєшся на омріяну вершину – Велику Сивулю (1836 м, 22-й км). А вона здатна подарувати відчуття польоту! Ген-ген, куди сягає погляд, – гори. Ви можете оцінити красу й велич Ігровця, мальовничість долини, що веде до Гути, зовсім близенько – Мала Сивуля (1818 м), біля підніжжя якої лежить полонина Рущина.
Якщо добре видно, можна далеко на горизонті розгледіти Говерлу й Петрос, хребет Братківської та хребет Таупіширка повторюють обриси один одного, ніби відлуння; найближчий сусід – хребет Ґорґан, що завершується вежею на г.Ґорґан (1579 м). Умовно продовжений погляд уздовж хребта Сивулі приведе аж до с.Мислівки, ілюструючи велич природотворчого процесу.
Та час продовжити мандрівку. Ще кілометр, і червоний маршрут виведе на Малу Сивулю. Не менш захопливі враження чекають і на ній.
Якщо ж ті чи інші обставини не дозволяють піднятися на гору, можна траверсом справа зійти одразу на полонину Рущину (2 км).
Ця полонина є ще одним зручним місцем для табору. Колись тут був туристичний притулок, про що свідчить табличка на місці ледь помітних його залишків.
Саме тут, на Рущині, бере початок р.Бистриця Солотвинська. Гомінливий потічок тут ще є ніби маленькою дитиною. Щедро дарує свою цілющу вологу всім охочим!
Рущина (25-й км нашого маршруту) є перехрестям багатьох маркованих маршрутів. Цю інформацію розміщено на стенді з дороговказами.
Як би не складалися ваші мандрівки, можна порадити планувати їх так, щоб хоча б одна ночівля припадала на полонину Рущина. Від цієї полонини за 10-15 хв. можна піднятися до надзвичайного місця з грізною назвою – урвище Пекло! Зустріч перших сонячних променів нового дня чи прощання з днем, що минає, над урвищем Пекло – це те, що закарбується у пам’яті надовго. Краєвид – неймовірний! Хочеться увібрати в себе цю красу, цю велич. Ти ніби наодинці з Вічністю…
Якщо під вечір чи вдосвіта почуєте мелодійний передзвін – не дивуйтеся. На Рущину завітали господарі цих місць – коні. Мешканці навколишніх сіл відпускають своїх коней навесні. Так і мандрують цілі табуни полонинами, лісами, горами. Не полохані, без страху до людей ходять поміж наметами, видивляючись чогось смачненького.
Без сумніву, у вас залишиться чимало цікавих кадрів, відзнятих саме тут, на Рущині.
День 3. Полонина Рущина – урвище Пекло – с. Максимець. Відстань - 16 км, час ходи – 6 год
Надходить час повертатися до цивілізації… Якщо мандрівка припала на спекотні літні дні, можна сміливо вибирати жовтий маркований маршрут на Гуту (16 км). Він пролягає вздовж р. Бистриці Солотвинської. На очах маленький потічок стає дедалі дорослішою річкою. Дорогою буде кілька водних переправ через Бистрицю. Звичайно, вони мінімально обладнані – перекинуті колоди чи місточки. Але річка норовисто може змінити свій настрій, поміняти русло, знищити переправу. Відтак слід бути готовим до таких несподіванок.
А можна обрати вихід до сіл Усть-Чорна, Бистриця чи Максимець. Для цього необхідно піднятися від Рущини близько 700 м до дороговказу на урвищі Пекло й далі вже вибирати.
Стежина праворуч зеленим маршрутом виведе вас до с.Усть-Чорної (33 км) або за стовпчиками старого польсько-чеського кордону через хребет Тавпіширка (1499 м) до гір Ґропа (1758 м), Братківська (1788 м) та Чорна Клива (1719 м).
Але нам ліворуч уже знайомим червоним маршрутом, який може вивести до сіл Бистриця (16 км) чи Максимець (15 км). Минаємо галявини, заходимо в затишок лісу, а далі лісова стежина стелитиметься підніжжям гір Негрової (1602 м) та Короткана (1674 м). Кілька невеличких потічків весело перебіжать дорогу, її також можуть перетнути поодинокі корови, яких випасають на полонинах місцеві пастухи з Максимця.
Доволі швидко дійдете до чергового перехрестя маршрутів (30-ий км), але перед ним ще вразять великі масиви цекотів на схилах Короткана, а внизу старої вирубки милуватиме око невеличке озерце-болітце, наповнюване водою залежно від сезону.
Якщо на перехресті підете направо червоним маршрутом, то через кількасот метрів вийдете на продовгувату полонину Боярин, з якої відкриваються гарні краєвиди на хребет Тавпіширка й на якій є дві колиби пастухів. Далі цим маршрутом можна вийти до водоспаду Салатручіль, від якого до с.Бистриця залишиться близько 6 км.
Але ми обираємо зелене маркування. Після невеличкого півкілометрового підйому виходимо на полонинку Стремена, за якою шлях траверсуватиме г.Ґавор (1551м) надзвичайно красивою старою дорогою, затишною та приємною. У верхній частині полонини гарне місце для перепочинку з чудовими краєвидами. У 30-их рр. XX ст. за 300 м північніше була фабрика з перероблення жерепу та виготовлення косметичних олій. Нині стежка до неї заросла, і на цьому місці є тільки її залишки.
Обігнувши Ґавор, спочатку натрапляємо на невелике джерельце, а згодом бачимо два хрести – на вшанування пам’яті тих, хто боровся за волю України. Мандрівка невпинно добігає кінця. Будьте уважними – попереду доволі стрімкий спуск до потоку Боярин. Тут можна перепочити. Попереду – кілька кілометрів селом Максимець, що мальовничо розкинулося на гірських схилах. Воно ніби завмерло в часі. Можна тільки здогадуватися про нелегке життя місцевих мешканців. Ближче до дороги й автобусної зупинки є кілька магазинчиків.
Позаду – десятки кілометрів пройдених маршрутів, море вражень та емоцій. Щиро хочеться, щоб вони були лише позитивними! Сподіваємося, ви зауважили кілька екологічних щитів-звернень з нагадуванням дбайливо ставитися до дарованого багатства, до природи? Шануйте й поважайте довкілля, і гори радо приймуть Вас наступного разу!
До зустрічі на карпатських стежках
//За матеріалами книги «Західна Україна. Відпочивай активно! (Путівник)» – Х.: АССА, 2011.//
