Хрест «В пам’ять святої тверезості» (1874 р.)
В горішній частині с. Ясень стоїть пам’ятник у вигляді Хреста. Напис на хресті: “В пам’ять святої тверезості 1874 р.
На пам’ятнику є п’ятикутна зірка, наявність якої є і сьогодні загадкою. Над цим ведуться дослідження.
За одним із переказів, колись в Ясені найбільшим промислом була заготівля лісу. Заробітчани важко працювали в лісі, щоб заробити на прожиття. І тут, де тепер «Хрест Святої Тверезості» була корчма, яку дуже полюбляли і відвідували ясен чани. Часто вони весь заробіток залишали в корчмі. Довго терпіли жінки і, нарешті, зібравшись, вони вирішили спалити корчму, а на її місці спорудили цей Пам’ятник. Яке було здивування чоловічої половини, коли зранку, на місці їхньої улюбленої корчми височів Хрест, на якому був напис, що свідчив про те, з якою метою це зроблено.
За іншою версією, після скасування панщини в Галичині в 1848 році майже по всіх селах при фільварках (господарствах панів) були створені гуральні, що виготовляли горілку. Селянам за роботу частково платили оковитою, що призводило до споювання чоловіків, значна частина яких ставали алкоголіками.
В цих умовах, на Галичині шириться рух тверезості, по селах створюються Братства тверезості. Ініціаторами руху була церква і товариство «Просвіта».
Братства тверезості засновувалися при церквах. Кожен мирянин чоловічої чи жіночої статі міг вступити в братство. При вступі, людина, поклавши руку на Євангеліє, давала присягу, що не буде вживати алкоголю. В селах відбувалися місії за участю духовенства (можливо й митрополита Йосифа Сембратовича), встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом: «Хрест переміг поганство, Хрест переможе пияцтво» або «На пам’ять святої тверезості» та датою.
Проведена робота дала результати. Люди перестали пиячити, закривались корчми. Не мали збуту своєї продукції гуральні (спиртзаводи), а вони були в маєтках поміщиків. Селянство було врятоване від повної руїни матеріальної та було закладено основи для піднесення моралі, духовності, національної свідомості. Молодь вступала до лав товариства «Відродження» девізом якого було «Ми не п’ємо і не куримо».
В роки більшовицького режиму багато хрестів тверезості за іронією долі були знищені. Збереглися вони переважно в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або біля церкви.
