Памятки історії та архітектури
Доменна піч в урочищі «Ангелів», що на території Рожнятівського району Івано-Франківської області, – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст., що збережена у придатному для реставрації стані.
«Кедрові палати» в урочищі Підлюте
Вище Кузьминця, на лівому березі Лімниці, розкинулось урочище Підлюте, відоме своєю цілющою мінеральною водою. На початку XІX ст. в екзотичному куточку Бойківщини було закладено зруб „Кедрової палати” – резиденції. В Підлютому знаходилась резиденція митрополита С.Сембратовича (1885 – 98), а згодом А.Шептицького (1901 – 44).
Хрест «В пам’ять святої тверезості» (1874 р.)
В горішній частині с. Ясень стоїть цей пам’ятник у вигляді Хреста. Напис на хресті: “В пам’ять святої тверезості 1874 р.
На цьому пам’ятнику є п’ятикутна зірка, наявність якої є і сьогодні загадкою. Над цим ведуться дослідження.
Пам’ятний знак до 100-річчя початку української еміграції до Канади
Початком української еміграції до Канади офіційно вважають 1891 р.. На батьківщині перших емігрантів Івана Пилипіва і Василя Ілиняка в селі Небилів у 1991р. з нагоди відзначення 100-річчя початку емігації українців до Канади встановено пам’ятний знак.
Інженер-лісівник, громадський і військовий діяч, приват-доцент Української Господарської академії в Подєбратах, доктор філософії, права та лісівництва, М.Саєвич, призначений митрополитом А. Шептицьким управителем – охоронцем митрополичих лісів, заснував «Лісовий музей» і зразкове форельне господарство поблизу села Осмолода.
Пластовий табір – музей “Сокіл” є найдавнішою і найславнішою оселею Пласту, яка була посвячена в 1926 році. З огляду на суспільну важливість табору, його історичну цінність, у 2009 р. “Сокіл” визнано пам’яткою культурної спадщини України. Оселя розташована поблизу с. Гриньків, Рожнятівського р-ну Івано – Франківської області. Гора, у підніжжі якої розташований Сокіл, називається Сигліс (“гострий ліс”).
Перша згадка про Рожнятів датується 1464 роком. У ХV столітті в Рожнятові був збудований добре укріплений замок. Замок мав дві бійниці, два підземні ходи: до лісу в урочище Батурин і до Василіанського монастиря (зараз „Підмонастир”). Оточений був глибоким ровом з водою. Будівництво його пов’язують з іменем графа Скарбка. В 50-х роках ХХ століття замок Скарбка було реконструйовано.
